Весна

в животі


Презентую...


власну сторінку на FaceBook. Як раз сьогодні там нове відео, так, що "лайкайте" - не соромтеся.

Сторінка: http://www.facebook.com/pages/%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%8F-%D0%A0%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B7%D1%96%D0%BD%D0%B0/223358094354591

Нове відео: http://www.facebook.com/video/video.php?v=2311418589437&saved


Відкрити

Євро 2012 проти історії. Хто переможе?



Відкрити | Комментарів 7

Опять невеста :))


Вчера снова побывала невестой. Правда, по-нарошку.  :)))


Відкрити | Комментарів 8

Несподіваний Крим. Частина 1: Гей-Кримчани


Цього року я була в Криму вдруге і побачився він мені зовсім з іншого боку. Кращого, ніж торік.

Їздила в АРК по справах в кінці травня. Але атмосфера гір та моря просто не дозволила лише працювати (вчитися). Була просто вимушена ще й трохи насолодитися природою та відпочити.

Головний висновок, який я зробила з цієї поїздки — в Крим треба їздити тільки до початку сезону. В цей період тут УЖЕ тепло, але ЩЕ чисто та не багатолюдно.

Що порадувало, так це просто неочікувана кількість української мови. Раніше я була переконана, що в Криму говорити українською всеодно, що марсіанською. Але ж ні. Чемні офіціанти в готелі, прошу відмітити — татари, щоранку казали: ”Смачного”, а заступник голови Меджлісу кримсько-татарського народу й узагалі провів півторагодинну лекцію чистою українською мовою. Ще й вибачався за акцент. Тут так і хочеться сказати: ”Гей, кримчани, а ви молодці!”

 

За збігом обставин сталося так, що наш готель був розташований за 30 метрів від гей-клубу ”Йожики”. Місцеві казали, що він — найбільший в СНД. Та і взагалі, як виявилося, Симеїз вважають оазою літнього відпочинку гей-товариства пострадянського простору. Я спочатку думала, що це перебільшення, але мабуть саме так воно і є. Бо ті ”йожикі” зустрічалися там на кожному кроці. І це ще до початку сезону! Вони цілувалися в кущах, пісяли цілими компаніями в парку, прогулювалися за ручки алеями, а найгловніше, виглядали так, щоб УСІ навколо здогадалися, хто вони такі. Так і хотілося сказати: ”Гей-йожикі, попустіться!” Але ми не сказали, неодмінно сходили у йожико-цитадель повитріщатися на відвідувачів, але в результаті відвідувачі витріщалися на нас :).

На ранок серед колег-журналістів спалахнула суперечка що до прав та обов*язків йожиків. Дехто був категоричним, інші пробували бути толерантними, але з рештою я дійшла висновку, що кожен хай собі спить з ким хоче. Не треба тільки цим усіх навколо навантажувати.

Взагалі за ті 6 днів, які я провела в Криму, мала чимало пригод. Про них обов*язково пізніше. А зараз поки трохи фото.

 


Відкрити | Комментарів 47

Шок!


Вчера с дочкой ехали в трамвае. С нами в вагоне ехала п*яная компания. Вдруг звук удара, одного из подвіпивших парней тянут из окна. У него небыло пол головы. Это было ужасно. А в новостях нигде нет.


Відкрити | Комментарів 8

Земля, увиденная с неба


Аэрофотопутешествие по странам и континентам с французским фотографом Яном Артюсом-Бертраном (Yann Arthus-Bertrand)

Удалось сохранить только одно фото. Больше тут: http://tvil.ru/register/statya

Очень красиво. Рекомендую.


Відкрити | Комментарів 7

Потрібна допомога


До мене в Однокласниках звернулася одна жінка. Я пообіцяла викласти її лист у себе на сторінці. То ж викладаю.

Читать дальше...


Відкрити | Комментарів 17

Черговий новий етап :)


Якось так у мене в житті буває, що я час від часу різко відчуваю, що певний період у моєму житті себе повністю вичерпав і пора звільнити місце для нового. Востаннє таке було 2 роки тому. Тоді я переїхала у Київ і змінила одного мужчину на іншого. Від того отримала купу переваг і зрозуміла, що мої відчуття мене ніколи не підводять.

Наступна зміна ситуації ледь не настала в кінці цієї осені. Я навіть звільнилася з роботи і практично влаштувалася на іншу. Але тут на старій роботі запропонували цікаву штуку, тож я вирішила залишитися. Проте тут таки отримала ще один доказ того, що треба слухатися власних бажань. За півтора місяці після повернення на "Україну" я знову різко відчула, що пора щось міняти. Теми, які я розробляла стали повторювати ті, що я робила раніше, усі тексти були такими ж, як і попередні і я зовсім перестала розвиватися. Тому вчора я таки наважилася на остаточне звільнення з проекту "Критична точка". Понеділок для мене пройшов якось в тумані. Я все ніяк не могла усвідомити це таки сталося. А от сьогодні це розуміння почало до мене приходити і я нарешті радію.

Я зовсім не хочу сказати, що я шкодую, що там працювала. Ні. Навпаки я багато чому новому навчилася. Познайомилася з масою цікавих людей. А головне я вийшла на новий професійний рівень, за що "Точці" я безмежно вдячна. А ще вдячна усім тим, хто зі мною працював цих півтора роки. Я знайшла собі нових друзів, які залишаться у моєму житті навіть після розставання з проектом. Усе це разом узяте - величезне досягнення.

Після завтра у мене останній робочий день на ТРК Україна. Присвячу його прощанню з каналом :).

А від пятниці я відкрита для усього нового. Багато є у планах, сподіваюся на все це вистачить сил, натхнення, а головне - грошей ). Але я вже встигла переконатися, коли чогось насправді дуже хочеш - воно обов*язково прийде. Головне - хотіти по-справжньому. Хотіти самого процесу, а не результату. Тоді все вийде.

Поки я ще не вирішила - чи хочу трохи відпочити, а чи одразу розпочати якусь нову роботу. Тож пошуки нового працедавця поки ведуться в*яло. Однак я втішена тим, що маю змогу трохи побайдикувати. Нарешті я дошию свою вишивку, розпочну шити сумки, дороблю ляльку з папер-клею, сходжу на концерт Guano Apes, сходжу на перший концерт своєї доньки, почну зйомки задуманого документального фільму з робочою назвою "Україна - це я" (між іншим, запрошую усіх до участі), розпланую літній відпочинок і просто валятимусь на дивані і нікуди не поспішатиму. З усім цим я себе і вітаю.

Алєс :)
 


Відкрити | Комментарів 29

Про потенцію!


Слово "потенция" наоборот: "Яиц нет. Оп!" ))


Відкрити | Комментарів 15

You can't stop me! (c)


О хвала всым музичним музам Сандри Насіч і її колег! Вони таки народили нови альбом і я знову йду на Guano Apes!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! AAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAA! А поки ностальгія по минулорічному концерту.

 


Відкрити | Комментарів 4

Второе поколение. Чем отличается Индиго от Кристального ребенка?


Сегодня Кристальных детей не много, однако, в отличие от Индиго узнать их не так легко. Кристальные дети отлично маскируются. Возможно, таким образом, срабатывает их закон самосохранениям.

ДетиДети Индиго приходят на нашу планету с определенной миссией, что пугает нас. Современное общество еще не готово принять и воспитать новых детей. Все из-за того, что наше мышление и развитие не позволяет понять их силу и их способности, которые кажутся нам не только необычными, но и угрожающими, потому что определенно Индиго сильнее и духовнее нас. Это может привести к истреблению старого поколения людей. Благодаря таким размышлениям целого общества детей Индиго стали называть Разрушителями. Самое интересное, что есть информация о том, что душа Индиго трансформируется, и сейчас появляются другие Индиго. Их называют Кристальными детьми.

Откуда появились Кристальные дети?

Кристальные дети, по данным некоторых ученых пришли чуть позже Индиго, вслед за детьми Разрушителями. Но другие светила науки оспаривают эту версию. Они считают, что Кристальные дети были всегда. Например, одним из Кристальных детей был Иисус Христос. От этого и название детей. Они Кристальные дети, потому что слова Cristal и Cristo, очень похожи, следовательно, из значения их схожи. Кристальные дети, как и дети Индиго, обладают высоким интеллектом, развитым духом и спиритическими способностями.

Как узнать Кристального ребенка?

Сегодня Кристальных детей не много, однако, в отличие от Индиго узнать их не так легко. Кристальные дети отлично маскируются. Возможно, таким образом, срабатывает их закон самосохранениям. Однако встреча с Кристальными детьми приносит радость и умиротворение. Если детей Индиго стараются избегать, то Кристальных детей пытаются найти. Поэтому, чтобы узнать, не Кристальный ли ребенок находится перед вами, стоит внимательно изучить его.

Кристальные дети сверх чувствительны. Их волнует все в этом мире: цвета, звуки, негативные и положительные эмоции других людей. Они трудно переносят плохие запахи, не приемлют химические продукты, не терпят боли других людей, чувствительны к электромагнитным волнам. Из-за излишней эмоциональности Кристальные часто и быстро обижаются.

Вы редко когда увидите Кристального ребенка в группе людей. Такие малыши любят одиночество, в основном из-за того, что другие люди их не понимают, а негативные эмоции, которые чувствует Кристальный ребенок, находясь среди не верящих ему людей, причиняют ему боль.

Каждый день Кристальные дети стремятся на улицу. Они обожают находиться наедине с природой. Там они очищаются от негативных эмоций и приобретают душевную гармонию.

Кристальные дети не выносят разговоров о войне, не приемлют человеческую жадность, скупость. Когда они сталкиваются с этим в жизни, их это угнетает.

Душевные травмы других людей, Кристальные воспринимают, как свои, поэтому не редко прячутся от чужой боли.

Необычные дети, всегда спокойны. Это восхищает в Кристальных детях. Поэтому зачастую именно к ним обращаются за советом, в их глазах находят умиротворение и покой, им открывают душу. Чтобы стать настоящим другом Кристального ребенка необходимо окутать его шалью из бесконечной любви и искренности. Однако стать другом Кристального ребенка трудно. Он редко доверяет людям.

Кристальные дети не любят находиться в общественных метах, так как там много разных энергий, которые вносят резонанс в душу малыша. Для того чтобы успокоиться, им достаточно пообщаться с животными. Кстати, Кристальные дети общаются с животными легко. Говорят, что они знают язык животных.

Воспитание Кристальных детей

Воспитание Кристальных детей не вызывает у родителей проблем. С другой стороны традиционное воспитание им не нужно, потому что Кристальные дети уже рождаются с набором знаний. В два года ребенок знает, что ссориться не хорошо, так же как обманывать, что алкоголь, наркотики и курение это вред. Кристальные дети бесхитростны, в них нет Эго.

Пожалуй, негативным аспектом, связанным с Кристальными детьми стоит назвать их отстраненность. Кристальные дети боятся близких отношений, так как считают, что им могут причинить боль, и они могут попасть под контроль другого человека.

Из-за мощной энергии, которую излучают Кристальные дети техника, и электроприборы в доме часто выходят из строя.

Родители должны позволять Кристальному ребенку контактировать с водой. Ванна, душ, родник, водопады отлично успокаивают Кристального малыша. Кристальные дети пьют много чистой воды.

Кристальные дети эмоциональны, но эмоции они сдерживают. Более того, они боятся потерять контроль над чувствами и иногда кажутся бесчувственными.

Необычные дети чрезмерно активны, потому необходимо разрешить им посещать танцевальные кружки, секции боевых искусств и др.

Необычные способности

Кристальные дети обладают особым даром целительства. Кроме этого, если они рождаются в бедной семье, то притягивают удачу и деньги. К кристальным детям всегда тянутся другие малыши и животные. Самое важное, что в энергетическом контакте с человеком Кристальные дети могут постепенно менять ДНК этого человека, в результате чего душа, характеристики этого человека становятся подобными характеристикам Кристальных детей.

Возможно, таким образом, Кристальные дети и помогут нам измениться и стать людьми нового поколения. В отличие от детей Индиго, которые не обладают такой способностью, они действительно помогают нам, а не разрушают нашу цивилизацию.

Чем отличается Индиго от Кристального ребенка?

Когда речь заходит об Индиго и Кристальных детях «ученые мужы» просто пеной иходятся, отстаивая свои точки зрения. Одни утверждают, что Индиго и Кристальные дети это одно и тоже, другие говорят это два абсолютно разных поколения детей. Чтобы узнать правду стоит сравнить все сходства и различия Индиго с Кристальными детьми.

Схожесть Индиго и Кристальных детей

Дети Индиго и Кристальные дети пришли на Землю с одной миссией. Они хотят дать жизнь новой более совершенной цивилизации людей, и донести уже существующим людям новые истины. К сожалению, ни детей Индиго, ни Кристальных детей мы еще из-за ограниченности сознания понять не можем.

Дети Индиго и Кристальные дети отличаются от обычных людей особым строением ДНК, необычным мышлением и одаренностью.

С малых лет Индиго и Кристальные дети могут видеть вещие сны, разговаривать с животными, предсказывать будущее, исцелять и в первую очередь себя.

Родители детей Индиго и Кристальных детей уже с рождения знают об одаренности своих малышей. Говорят, они смотрят на них глазами полными смысла и мудрости.

По характеру Индиго и Кристальные дети очень эмоциональные и чувствительные. Поэтому часто прибывают в депрессиях, им легко нанести душевную травму. Поэтому дети Индиго и Кристальные дети часто находятся в одиночестве, избегая невольных потрясений. От этого и их не любовь к нахождению в школе, в детском саду, где много людей, способных их обидеть.

Кристальные дети и Индиго не выносят лжи и никогда не обманывают сами. Если их обмануть, то они больше не будут уважать лживого человека. Поэтому родителям надо стараться всегда быть честными со своими детьми.

Индиго и Кристальные дети в детстве страдают аутизмом. У них может быть задержка речи или дефекты речи, однако это не мешает родителям понимать своих детей. Они могут общаться на энергетическом уровне. Это при условии, что родители и дети безумно любят друг друга и находятся в тесном душевном контакте.

Отличия Индиго и Кристальных детей

Дети Индиго это более ранние дети многие, из которых сегодня уже пожилые люди. Кристальные дети появились по некоторым данным недавно, сейчас им не более 30 лет.

Действительно, и те и другие пришли в мир, чтобы сделать его лучше. Однако по версиям ученых Индиго разрушают уже существующий мир. Они активно борются за разрушения стандартных норм: системы образования, общественных догм и т.д. Известны случаи, когда дети индиго убивали своих родителей, одноклассников, учителей и т.д. Считается, что таким образом они очищают место для людей новой расы, которая будет добрее и чище.

Кристальные дети ничего не разрушают, они пытаются создать новою цивилизацию, меняя уже существующих людей. Поэтому было доказано, что люди, с которыми Кристальные дети прибывают в энергетическом контакте сами становятся подобными этим детям.

Дети Индиго в отличие от Кристальных детей часто бывают агрессивными. Если Индиго обижен или расстроен, то он может, открыто сказать об этом с преобладанием эмоций. Кристальные дети пытаются уйти от ругани и пережить эмоциональный всплеск обиду в себе. Однако, несмотря на это кристальные дети отличаются уравновешенностью характера и оптимистическим настроем.

Дети Индиго в основном болеют болезнью, которая характеризуется нарушением внимания и гиперактивностью. От этого они страдают и заставляют страдать других людей. С Кристальными детьми таких проблем не возникает.

Кристальные дети очень любвеобильны. Они настолько излучают любовь к окружающим, что все кто общается с ними, всегда влюбляются в Кристальных детей. Особенно, люди отмечают необычные глаза детей. Это большие влюбленные глаза, не ярких цветов, которые блестят, как кристаллы.

Конечно, благодаря таким описаниям, кажется, что речь идет о разных детях. Однако стоит отметить, что аура у них одного цвета. Это аура цвета ультрамарин. Исходя из этого энергетика у Индиго и Кристальных детей одинаковая, а вот темперамент разный. Только кажется, некоторым людям хочется сгладить впечатление и негативное отношение к Индиго, вот они и придумали прототип Индиго, но более доброжелательный, у которого особых проблем в обществе не происходит и его бояться не надо. Но все-таки заменять Индиго на Кристальных детей нельзя. Потому, что от этого проблемы, с которыми сталкиваются Индиго и Кристальные дети не исчезают. И ответственность за их устранение лежит в первую очередь на нашем обществе.

http://prodetei.kz/index.php?newsid=93
http://prodetei.kz/index.php?newsid=93 


Відкрити | Комментарів 7

кілька фото



Відкрити | Комментарів 24

Buena vista!


Вчорашный кубинський вечір просто в крові. Відвідали мистецьку акцію одного київського ентузіаста. Чоловік влаштовує безкоштовні зустрічи для всіх бажаючих. Дивимось документальне кіно, спілкуємось, насолоджуємось. Вчора був фільм "Клуб Буена віста". Як на мене, геніально просте документальне кіно. На такому треба вчитися зйомці і передачі емоцій. Отримлаа 2 години безмежного професійного задоволення. Та ще й кубинська музика. сссссс, аж мурашки. Спасибі організатору за гарний вечір.

Окремо хотілося б сказати про місце проведення. Ресторан "Масонська ложа" цілком відповідає назви. Вітражні вікна з релігійною тематикою, персонал в монаших балахонах... все продумано. Навіть місце знаходження. Дуже довго шукали, адже ресторан знаходиться на задворках великого офісного центру, на віїзді зовсім інша адреса, ніж на самому будинку. А ще туалет-атракціон. Спершу його треба знайти лед не влабіринті коридорів. А потім зайти в кабінку. викид адреналіну всім вразливим особам гарантовано. Розповідати не буду, самі сходіть :).

В запис не додається відео, кидаю в коментар.


Відкрити | Комментарів 7

Правда життя :)


Прочитала в Олі Ліцкевич у ВК і не змогла не поділитися :)

"Так хочется быть слабой женщиной, но как на зло, то кони скачут, то избы горят..."

Правда життя, блін :))


Відкрити | Комментарів 11

Що рік новий мені дарує...


Давненько я не розповідала останніх новин свого життя. Так ось.

Новий рік почався гарно, як і очікувалось. Не дарма ж це мій рік. Зустріч 12-ї, як я і хотіла, тільки з найближчими людьми, олівьє і мандаринами. Потім поїздки, нові знайомства і театр. Про це рорзкажу більше. В перших числах року їздила в гості на Львівщину, в Дрогобич. Приймала гостинна акторська сімя Львівського театру імені Юрія Дрогобича. Мешкати довелося в акторському гуртожитку і  це - незабутні враження! Спасибі всім, з ким я там познайомилась :).

Там же відвідали чудову оперетту "Запорожець за дунаєм". Як же незвично бачити на сцені тих, з ким вчора сидів допівночі на кухні :).

Місто Дрогобич мене вразило. Такий собі Львів в мініатюрі, але без пафосу і лоску. Все просто, щиро і гаро. Збираюся туди знову.

Новий рік дивує мене знайомствами. Минулого тижня познайомилася з вінницькою лялькаркою Наталею Дубенковою. Вона просто заразила мене своєю справою. І ось я дописую пост і збираюся в майстерню по папер-клей і інструменти. Може теж щось у мене вийде. Лялькарство - вражаюча справа.

Ще одине цікаве знайомство з Вінничини теж не можна оминути. В місті Погребище мешкає отець Віктор, який відкрив парашутно-десантну школу. Сам же в ній і викладає. Незабаром побачите про нього мій сюжет. Людина він цікава і суперечлива. Він жорсткий, рішучий, як сказав, так і буде. Але разом з тим - неймовірно гостинний, щедрий та привітний. Завдяки таким, як він, я часом починаю думати, що таки люблю роботу :).

А ще цього року багато подарунків. Приємно.

Ось таке. Ну побігла я, буду творити )).


Відкрити | Комментарів 7

Ватажка КП - в маси!


Нарешті сьогодні вийшов нашумілий сюжет про Вовку! Дивитися всім з 26-ї хвилини.

http://tochka.kanalukraina.tv/video/8205_rebenok_maugli__voina_za_toplivo__zhizn__na_volose__v_otpusk_na_voinu__/


Відкрити | Комментарів 2

Купити все!


Передноворічний базар - наче випробування! Хто був на ринку впродовж останніх двох днів, знає. Таке враження, що раптом всій країні видали премію у трикратному розмірі зарплати і всі вирішили її витратити в один момент.

Сьогодні закортіло мені смачненкого пюре і скумбрії. Думаю, куди ж іще піти, як не на ринок поруч. Туди й назад. Через 10 хвилин уже пакуватиму смакоту вдома. Але ж я забула! Новий рік на носі! І до кожного українця прийде армія гостей і треба наготувати на місяць! Приходжу на рибний ряд, довго вибираю, яка з десяти довжелезних черг рухається швидше. Розумію, що не рухається жодна, тому стаю в ту, де найгарніша скумбрія на вітрині. І спостерігаю.

Пишна тітка з донькою а-ля Барбі купує рибу. Сайру - 3 кілограми. Хек - 3 з половиною. Оселедець - 8 тушок. І ще банку. Пангасіус - "тушок 15 дайте!". "Скумбрия вкусная? Два килограма!". В результаті тітка вивлює за рибу 400 гривень. Я б подумала, що жіночка запасається, але ж НОВИЙ РІК! Ціни вівтора, а то й два рази вищі. Запасатися зараз - як мінімум, не логічно. Словом, рибна тітка компостувала продавчині мізки хвилин 15. Пішла. Думаю, ну слава Богу, справа піде швидше. А дуля!

Черга підходить до стаернької пенсіонерки з категорії "Боже, пенсію не платять, діти не допомагають, на кусок хліба не вистачає". Бабуля замовляє 8(!!!) штук скумбрії і стільки ж оселедця. НАВІЩО???? Поясніть мені, бо я не розумію. За все відвалює 154 гривні і щаслива йде далі поповняти список покупок ( а він у неї на листку А4).

І тут я нарешті, після 10 таких же "оптових" скупщиків кажу: "скумбрію" - "Скільки?" - "Одну", кажу. Вся черга завмирає і дивиться на мене, як на ідіотку. 

От я не можу зрозуміти?  Це в нас люди так жити стали добре? Чи жерти?


Відкрити | Комментарів 29

Божі діти. Продовження


На продовження посту "Божі діти" http://dastina.hiblogger.net/1044732.html

Про них уже вийшов сюжет. Кому цікаво: http://tochka.kanalukraina.tv/video/8089_nenakazannyi_ubiitsa__izbienie_bez_prichin__iz_stomatologii_v_komu__bozh_i_deti/

Початок: 27:48.


Відкрити | Комментарів 4

Де скачати щедрика?


Люди, де скачати ПІСНЮ, а не кліп Скрипки "щедрик"???????????????


Відкрити | Комментарів 13

Forbes: найхимерніші будинки на продаж


 
Хатинка хоббітів, дім-печера, помешкання відомого терориста або ж голлівудський варіант храму майя - варто поглянути на ці дивовижі, виставлені на ринку нерухомості США, і власне помешкання вже не здаватиметься вам дивним.

Список найнезвичніших будинків, виставлених на продаж, було складено за допомогою авторитетних експертів з нерухомості, таких як Realtor.com, Sotheby's International та Coldwell Banker, повідомляє Forbes.

Ранчо Кейв Пелес (Печерний палац) продається за 675 тисяч доларів. Домівка вбудована в печеру в скелі та має розкішний краєвид на каньйон у Монтічелло, штат Юта.

9b690b3-1.jpg Ранчо Кейв Пелес

Читать дальше...


Відкрити | Комментарів 17

Йо!


Заздріть мені!! Сьогодні останній робочий день і ВІДПУУУСТКАААА!!!!!! На цілих 16 днів!!! Ураааааааааааа!


Відкрити | Комментарів 12

Божі діти


Божі діти. Так буде називатися мій новий сюжет. Він буде про людей з синдромом Дауна. Але не хворих і обділених, а щасливих.

Головний герой Роман - скоро одружується. А ще він кількаразовий чемпіон світу з легкої атлетики серед "спеціальних" спортсменів. Це ті, які мають вади розумового розвитку.

Я, чесно кажучи трохи побоювалася їхати на ту зйомку. Адже вигляд хворих дітей завжди пригнічує мене і вводить у депресію. Але я боялася дарма. Я побачила щасливих, впевнених у собі, як краплі води схожих одне на одного людей. Вони працюють, займаються спортом, грають на музичних інструментах і просто живуть. Мріють. Люблять. Тримаються за руки.

Вони, мені здається, краще даже, чим такі діти. В мене троє дітей. Вони про мене забувають. Вони не такі чутливі, не такі доброзичливі і не такі замріяні. Ті в турботах пропадають життєвих. А ці трошки більше замріяні. Вони мріють жити гарно, вони мріють працювати, вони мріють получити гарний подарок. Вони можуть даже п’яного поднять, обнять і понести, перенести. Така людина пройдьот, може даже ногой копне і піде дальше. Ці діти не можуть.  Любов Солтис, мати Романа.

Для довідки: синдром Дауна це хвороба, основною ознакою якої є удвічи нижчий від однолітків інтелект. І схожі риси обличча. Таким народжується кожен сімсотий малюк на замлі. Раз їх так багато, значить для чогось це потрібно?

Таких дітей чи дорослих зазвичай сахаються на вулиці, намагаються відвернутися від них. А вони, мабуть, найщасливіші в цьому світі. Бо багато чого не розуміють. Зате вони людяніші і добріші за нас з вами.

А що ви скажете, коли дізнаєтеся, що на всіх цих фото люди з синдромом Дауна?


Відкрити | Комментарів 29

"Кіно в погонах" без погонів


Вчора ходила на відкриття першого міжнародного кінофестивалю "Кіно в погонах". Була там з двома подругами. Йдучи у культурний центр "Київ", саме там відбувається фестиваль, були особливо натхненні. По-перше ми любимо кіно про війну. Воно завжди трагічне і там є над чим подумати. По-друге, очікувалось, що в залі буде багато молодих військових, тому мої подруги були у повній бойовій готовності. По-третє для відкриття фестивалю був заявлений Серж Бозон і фільм "Франція", кращий фільм Франції (пробачте за каламбур) 2007-го року. Це був вступ, а тепер про емоції.

Коли заходили в "Київ" наше піднесення злетіло просто до небес. В холлі всіх гостей зустрічав війчьковий оркестр. Грали щось, як на мене, зовсім не військове. Хоча й по-військовому голосне. По коридору стояли підтягнуті молодики у військовій формі, мої дівчата тільки зубами скреготали.

18:00 - заявлений час початку. Зал не заповнений ще й на третину. Бодай трохи глядачів зібралося десь на половину сьомої. Відкривав фестиваль невідомий мені дядечко (а-ля ведучий), все читав з папки, та ще й запинався. Принизливе видовище. Але нехай, думала я. Перший все-таки фестиваль, все не продумали. На сцену запросили Бозона. Особливо цікаво було його побачити. Адже цього режисера називають найзагадковішою постаттю французького кіно. Серж виявився куди молодшим, ніж я очікувала. Жіноча половина залу явно пожвавішала, бо окрім молодості, він виявися ще й неочікувано симпатичним. Представив фільм, порівнював його з перлами радянського кінематографу.

Після Бозона ще хвилин 15 виступав голова спілки Афганців, але то нехай. Все ж їх фестиваль. Почали дивитися. Фільм, передбачалося, мав бути з суб-титрами. Та вочевидь організатори вирішили полегшити перегляд і найняли диктора для перекладу. Дарма. Гнусавий, абсолютно беземоційний голос спочатку викликав пирскання та сміх. Потім подив, потім просто роздратування.

Фільм був про жінку, яка чекала свого чоловіка з війни. Якось вона отримала листа від нього, що він більше не хоче її знати і пішла на фрон під виглядом 17-річного хлопця. Та натрапила на загін дизертирів, що тікали від покарання. Дизертири ж виявилися не просто боягузами. Вони були ще й ідіотами. Але це не за думка режисера. Це враження про них і про режисера разом з ними. Бо купка втомлених, прееляканих мужланів тинялася лісами і раз пораз, як чорт з табакерки, виймала інструменти і починала співати ідіоцьку пісеньку про те, що кожен з них - сліпа дівчинка, яка кудись прямує. Весь фільм - ходьба по лісі, муторні розмови без будь-якого змісту і неочікувані, дурнуваті перерви на співання. Причому в одну із караоке-зупинок виявилося, що дезертири тягнуть із собою ще й рояль. Хоча весь фільм його не було. Ось так вони ходили години півтори. Знову стали поспівати. З лісу вийшов симпатичний віськовий. В наступній сцені він уже займався сексом з головною героїнею. Вочевидь це був її чоловік. Знайшовся так само випадково, як і рояль в кущах. 

Але найголовнішим під час показу фільму був навіть не його зміст. Уже за пів-години від початку зал почали покидати глядачі. При чому не просто глядачі, а поважні ветерани-афганці з медалями та залишками від старих поранень. Чому? Дуже просто. Вони, герої війни, ніяк не могли зрозуміти чому ЇХ фестиваль прославлює дизертирів-ідіотів, а не тих, хто помирав в імя життя.

І я теж не могла зрозуміти. Під час фільму вперше в житті заснула в кінотеатрі. Вишла з відчуттям повного розчарування. Симпатичному режисеру хотілося плюнути в обличча за ідіотизм. Але згадала, що це ж КРАЩИЙ ФІЛЬМ ФРАНЦІЇ 2007 і передумала.

Словом, може це я чогось не тямлю, але організатори фестивалю реально лоханулися. Хоча в переліку подальших показів таки були непагані фільми, але дивитися я їх швидше за все не піду. Надто великим розчаруванням був початок.

Не вміємо. Робимо все аби-як. От і виходить.

 

П.С.: і це я ще не розповіла про конвульсійне дригання дівчат в чорних лосинах, яких назвали крашим танцювальним колективом України в стилі модерн.


Відкрити | Комментарів 13

Ретро-Дастіна


Я така була колись))

Читать дальше...


Відкрити | Комментарів 8

Путешествовать во благо


Запорожье, друзья мои, - город путешественников. Потому, что там живет Вовка, самый замечательный из знакомых мне покорителей расстояний. Но оказалось, что не только он. В свое последнее посещение этого красивейшего в центре и отвратительного на окраинах, вечно пахнущего заводами, города я познакомилась с еще одним очень занимательным путешественником. И зовут его Антон Бондаренко. Вот за что люблю свою работу, так за то, что она часто сводит меня с теми людьми, которыми восхищаешся и потом еще долго вспоминаешь.

Читать дальше...


Відкрити | Комментарів 56
Назад | Вперед



Шарики

Бандерштат!

 Бандерштат



Рекомендую


Реклама

Тут може бути ваша реклама!


Волшебный шар

Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


Зміст сторінки

Мітки
ОБОЗ.ua