Я вже давно помтіила, що якось так дивно в моєму житті складається, що усі мої бажання, варто мені тільки чогось дуже-дуже захотіти, так от всі вони збуваються. Захотіла дуже-дуже на море. Не чекала-не чекала, бац - і поїхала. Захотіла дуже-дуже мужчину, який не звертав на мене уваги: бац і отримала. Я починаю боятися чогось хотіти.

Кілька днів тому моя подруга скзала, що вагітна вдруге. І я раптом вчора зловила себе на думці, що теж дуже-дуже хочу завагітніти. Не просто завагітніти, а народити. Але ж зараз так не вчасно! Немає де жити, немає з ким жити, тобто є, але не все виходить, немає за що жити і т.д. по списку. Що робити з цим своїм бажанням? Хочу малюка. Хлопчика. Назву його Санічкою. Ех.  

Ну ось, я навіть не в  стилі пишу...