http://dastina.hiblogger.net/rss/ RSS feed of hiblogger.net user dastina Sun, 06 Jul 2008 05:26:35 +0300 Sun, 06 Jul 2008 05:26:35 +0300 http://hiblogger.net/img/avatar/a/e/8/24c1c24ce3d451e0a39458bc097b5234.jpg http://dastina.hiblogger.net/rss/ http://dastina.hiblogger.net/29178.html <p>Луцьк дуже старе місто. Навіть старіше за Львів - йому 925 років. А ще в нас дуже прості і щирі люди. Більше писати не буду, краще дивіться :)</p> Fri, 21 Mar 2008 08:52:35 +0200 http://dastina.hiblogger.net/29178.html http://dastina.hiblogger.net/28930.html <p>Фотка вийшла капец не вдала. Але іншої нема. Не подумайте, то не я така кобилиця, то Ірма Вітовська така манюня.</p> Thu, 20 Mar 2008 10:46:24 +0200 http://dastina.hiblogger.net/28930.html http://dastina.hiblogger.net/55462.html <p>Як і варто було очікувати, деякі блогери відкололися від компанії і на Світязь їххати передумали. Одже, нас зрадили: shepka, Life-is-a-game, Sebun, whatewer+1. Дуже шкода, ребята, ви пропустите мега-гулянку. <br> Далі. <br> Екскурсія в замку, собака подорожчала з того часу, як я востанне на ній була і коштує 25 гр (20 +вхідний квиток). За ці гроші ми відвідаємо дві виставки, дізнаємося про історію замку, піднімемося на віїзну вежу і побачимо місто з висоти пташиного польоту, а також зможемо відвідати музей книги, музей дзвонів і просто потинятися по замку ( повірте, там є де тинятися). Крім того є додаткова екскурсія у підземелля, але вона коштує ше +20 гривень. Я її вже не замовляла, але якшо є таке бажання і всі будуть згодні, то замовлю. <br><br> Також, пропоную обговорити меню на три дні і шо нам треба купувати.<br> Так от, моя пропозиція така:<br><br> Вечір першого дня: <br> Макарони, сосиски печені на вогні, печена картопля, овочі і хто шо матиме з собою :)<br><br> День 2 <br> Сніданок: <br> Чай, бутерброди, пончики.<br> Обід<br> Гречана каша, смажена на вогні ковбаса, овочі<br> Вечеря<br> Картопля, шашлик, овочі, уха<br><br> День 3 <br> Сніданок<br> Чай з бутербродами та пончиками.<br> Обід<br> макарони, сосиски, овочі<br><br> Все це пропоную запивати, горілкою, коньяком, вином, пивом і мінеральною водою <br><br> Добрий блогер valentun 777 погодився всі наші алкогольні і харчові запаси запхнути собі в машину, а разом з тим ше 4 блогери. В нього на блозі відбувається літературно-поетичний конкурс на місця в авто :).</p> <p>Наче все. Приймаю пропозиції та зауваження.</p> Fri, 04 Jul 2008 13:38:43 +0300 http://dastina.hiblogger.net/55462.html http://dastina.hiblogger.net/53758.html Обирала фотки щоб розмістити в альбомі, і ось яку прикольну знайшла (позавчора фоткалася) :))) Fri, 27 Jun 2008 14:33:43 +0300 http://dastina.hiblogger.net/53758.html http://dastina.hiblogger.net/53245.html <p>І так, нарешті я маю вільну хвилинку, щоб нагадати усім, що ми їдемо на Світязь!!!!<br> Про свою участь у поїздці заявили 27 чоловік: Дастіна (+ Олег і міні-Дастінка), <a href="mailto:W!@D">W!@D+1</a>, Мадест (+ міні-Модя і  Бима), Вовка, Орест Форко, Рыбачка Соня, Евгенія, sefirot-a, whatever (+ подруга), budyachok, shepka, valentun 777, lana, Невенчаная, Серый Лев, Ира Сватула, mustum, Mnemonick,Аристарх Аменхотепов, iamangel, life-is-a-game, Serbun, anazel,.</p> <p>Нажаль, відмовилася від поїздки Будячок. Дуже шкода, як передумаєш, то ми тебе чекаємо!</p> <p>Орієнтовна програма: <br> 11.07.08<br> До 10.00 - Збір всіх учасників поїздки, які хочуть відвідати екскурсію у Луцьку, на залізничному вокзалі у місті Луцьк. Там на вас з нетерпінням чекатиму я.<br> 10.00 - відбуття громадським транспортом у старе місто.<br> 10.20 - відвідини Луцького замку<br> 11.00 - прогулянка старим мімстом (там є на що подивитися: &quot;Будинок з химерами&quot; архітектора Миколи Голованя, Лютеранська Кірха, греко-католицький собор Петра і Павла, де знаходиться один з кращих органів Європи.<br> 12.00 - організований обід в клубі &quot;Майдан&quot; <br> 13.00 - відвідини супермаркету, де ми закупимся їжею на три дні.<br> 14.00 - відбуття на світязь з автовокзалу<br> 17.30 - прибуття на базу відпочинку<br> 18.00 - організована вечеря, приготована власноруч :)<br> 19.00 - повний бардак, дискотека, пиво і всякі непристойності :)<br> 22.00 - нічні купання, романтика і всі діла :)</p> <p>12.07.08<br> Графік вільний</p> <p>13.07.08<br> Відбуття до Луцька (кожен в залежності від часу відправлення потягу)</p> <p>А тепер про найнеприємніше, про гроші:<br> Проживання на Світязі - 40 гривень з людини за добу, відповідно 2 доби - 80 гривень<br> Транспорт з Луцька до Світязя 34.50 <br> Харчі на 3 дні - я пропоную зкинутися по 50 гривень з людини і скласти список, що потрібно купити шашлики там, картопля, овочі і все таке.) Якщо вийде менше, то це просто супер. <br> Екскурсія нам обійдеться не дорого, тому я її не рахую, заплатимо на місці, в замку.<br> Обід в Майдані - близько 20 гривень, залежно хто шо замовить, може й менше.<br> Отже загалом виходить по 185 гривень. Трохи багато - зате 3 дні задоволення!!!!!<br> Крім того, для тих, хто власним транспортом - на 35 гривень менше.</p> <p>Приймаю корективи та побажання, щось із графіку можна викинути, щоб було дешевше.</p> <p>Велике прохання у найближчі дні всім підтвердити свою участь. Хто не підтвердить до пятниці - залишиться без квитка на Світязь і топатиме пішки 250 км :). А ще прохання повідомити хто коли прибуває до Луцька.</p> <p>Щоб захотілося їхати ще більше, ось вам стаття про Світязь.</p> <p><br> Среди естественных туристических обольщений Прибужья на первом месте стоит озеро Свитязь. Оно самое глубокое в Украине. Вода в озере в двадцать раз чистей, чем в московском водогоне. В солнечную погоду дно видно на несколькометровой глубине. Расположен Свитязь неподалеку поселка Шацк, центра восстановленного в 1993 году района. Кроме него, здесь есть еще двадцать озер. И самое красивое и большое среди них - Свитязь. В этом волшебном уголке на границе Украины, Беларуси и Польши в 1983 году было создано Шацкий государственный природный национальный парк.</p> <p>Есть у Свитязя какая-то удивительная притягательная сила. Следует войти в его хрустальную воду, как душа наполняется светлой радостью. Почти вдоль всей береговой полосы озера растут леса. В летнее время здесь можно вдоволь надышаться напоенным ароматом хвои воздухом, насобирать черники, ежевики, голубики, грибов. Такого удовлетворения не имеет ни один, кто привык отдыхать на морском побережье.</p> <p>Да и сам Свитязь чем-то похож на море. Он имеет длину 9,3 и ширину 4,8 километра. Площадь озера - 2750 гектаров. Наибольшая глубина - 58,4 метра, а средняя - 6,9 метра. В ветреную погоду волны здесь достигают полутораметровой высоты.</p> <p>До этого времени среди ученых нет единой мысли относительно происхождения Свитязя и других шацких озер. Кое-кто считает, что после отступления днепровского ледника на Полесье образовался огромный водоем. Ледник с севера подпирал его, не давая воде стекать вниз. Озера рассматриваются ими как реликты, т.е. остатки этого гигантского водоема, впадины которой со временем углубились еще карстированием (вымыванием известняков подземными потоками). Другие ученые твердят, что озера имеют исключительно карстовое происхождение. Последние исследования подтвердили ледниковое происхождение Свитязя и его ближайших побратимов. А появление глубоких впадин, по их предположению, связанно с поднятием и опусканием отдельных тектонических блоков. Определенную роль в образовании озерных впадин, по местному определению - тоней, отыграли и процессы карстирования.</p> <p>Свитязь любят сравнивать со славным Байкалом. Конечно, масштабы не те, но и здесь глубины довольно существенные. Когда лодка пересекает путь от залива Бужни до пулемецького берега, держась по левую сторону острова, то защемит душа тревогой, ощущая под собой темные бездонные воды Голоднецкой тони - 32 метра - 37-38-58,4 метра. Случаются подводные ямы и со стороны мелководной Гряды: Волчья - 20 метров, Тучная - 15, Камень - 14, Вертенёва - 17 метров.</p> <p>Возле берегов, особенно в районе Гряды и пансионата &quot;Шацкие озера&quot;, Свитязь преимущественно мелкий. Можно пройти полторы сотни метров, аж пока вода достигнет груди. В безветренную пору вода прогревается быстро и потому здесь с радостью отдыхают родители с детьми. При плескании на мелководье у кое-кого может сложиться ошибочная мысль о всем озере. Чтобы этого не произошло, приведём данные о распределении Свитязя по глубинам. Так вот, глубины до 2 метров занимают на озере площадь 118 гектаров, до 3 метров - 720, до 5 метров - 1061, до 10 метров - 418, свыше 10 метров - 533 гектара. Т.е. озеро в преобладающем своем большинстве очень глубокое.</p> <p>Люди давно заметили, что озерная вода имеет лечебные свойства. Промытые ею раны быстро заживают. Объясняют это тем, что в своем составе она имеет серебро и глицерин. Кожа после таких купелей становится эластичной. Когда-то воду из Свитязя возили в Варшаву, чтобы тамошние красавицы принимали в ней косметические ванны.</p> <p>Прибыв на Свитязь, обязательно попробуйте чудо-рыбу - угря. Лишь здесь вам предложат угря копченого, фаршированного или живого. Хотя цена и кусачая: 100 гривен за килограмм копченого и 55 - живого. За большого угря просят 60-75 гривен, средних размеров - 25-30. Но не жалейте денег. Так как что есть приятнее, как полакомиться этой вкусной рыбой на березе озера, попивая из кружки наше луцкое пиво. Прославляется Свитязь и своими лещами, окунями, щуками, сомами.</p> <p>И все же нет большего наслаждения, чем в знойный день плюскаться в чистых водах Свитязя. Поток туристов сюда каждый год возрастает. В разгар сезона здесь одновременно отдыхают до десяти тысяч человек. Наилучшие условия для отдыхающих предлагает пансионат &quot;Шацкие озера&quot;, кроме того, здесь действуют еще почти семьдесят разнообразных баз отдыха, организовываются палаточные городки. Каждый раз всё более широкого размаха набирает зеленый туризм.</p> <p>В дождливую погоду на Свитязе тоже есть чем заняться. Фестиваль современной эстрадной песни &quot;На волнах Свитязя&quot;, который каждый год в начале июля организовывает на базе пансионата &quot;Шацкие озера&quot; творческая фирма &quot;Идея&quot; из Луцка, вносит разнообразие в жизнь отдыхающих. Есть здесь и много баров, летних торговых павильонов, дискотеки, кинозалы. Имея в кармане гривны, вы голодными на озере не останетесь. А если вы не любитель шумных заведений, всегда можно сходить в чистый сосновый бор, богатый грибами и ягодами.</p> <p>И главное на Свитязе все же не это. Такого волшебного озера нет во всей Украине, мало их осталось и в Европе. Спешите встретиться с ним. Следует раз побывать здесь, как потом всю жизнь будешь мечтать о следующей встрече с этой жемчужиной природы, с морем, которое забрело в наш полесский край.</p> Wed, 25 Jun 2008 15:46:27 +0300 http://dastina.hiblogger.net/53245.html http://dastina.hiblogger.net/51950.html Ввела в гуглівському пошуку текст: &quot;Альона Винницкая&quot; і отримала, шо ви думаєте, фолтку Ореста!!!!!! Ми викрили страшну таємницю співачки, вона не тільки чоловік, але ще й всім нам відомий блогер Орест Форко :) Fri, 20 Jun 2008 14:23:29 +0300 http://dastina.hiblogger.net/51950.html http://dastina.hiblogger.net/51061.html Цьогоріч шоу проводитиметься вдруге. Минулого року його влаштували в рамках українського туру кінофесту &quot;Відкрита ніч&quot;. І хоч я пробула на дійстві всього кілька годин - вражень залишилося на цілий рік. Замок був прикрашений червоними лампадками, вони горіли всюди, і це надавало всьому, що відбувається якоїсь містичності та феєричності. Тоді я встигла побачити виступ львівського театру &quot;Воскресіння&quot; з їхньою вогняною виставою, джазовий концерт і трінсляцію на великому екрані фільмів-учасників фестивалю &quot;відкрита ніч&quot; у Києві. Ще кажуть там була купа всього цікавого. Але я замерзла, бо арт-шоу відбувалося в кінці жовтня. Цьогоріч організатор вирішили уникнути такої помилки і нічний замок чекає на всіх в ніч з 29 на 30 червня. Ось коротко про програму дійства: Програма арт - шоу «Ніч у Луцькому замку» є змінною щороку щодо мистецьких жанрів. Незмінними залишаються демонстрування новинок українського і зарубіжного кіно, зустрічі з відомими творчими особистостями, майстер-класи митців, театралізовані екскурсії замком, подорожі нічним містом, відтворення мистецькими засобами та засобами ресторації культури епохи середньовіччя, феєрія вогню. Основним акцентом програми арт - шоу «Ніч у Луцькому замку» 2008 року є українська авторська пісня та співана поезія. Яскраво будуть представлені жанри українського мистецтва - ткацтво, соломоплетіння, гончарство, ковальство та флористика. Впродовж арт-ночі працюватиме виставка - продаж виробів традиційних українських ремесел, майстер-класи проводитимуть відомі майстри народної творчості України. Арт-шоу «Ніч у Луцькому замку» - захід некомерційний. Під час акції будуть розіграні спеціальні подарунки від партнерів проекту, зокрема, подорожі замками України та Європи, відпочинок у мальовничих куточках Волині. А ще цілу ніч всіх гостей частують стравами, приготованими за стародавніми українськими рецептами. Звісно, за гроші :) Tue, 17 Jun 2008 15:12:42 +0300 http://dastina.hiblogger.net/51061.html http://dastina.hiblogger.net/50105.html <p>Одне з небагатьох українських газових родовищ знаходиться на Волині. Нещодавно я там побувала і була просто шокована ситуацією.</p> <p>Локачинське газове родовище відкрито майже тридцять років тому. Його потужності цілком вистачить, щоб повністю забезпечити газом більше сорока тисяч сімей щороку. Експлуатація родовища здійснюється підприємством «Львівгазвидобування». Воно працює там уже 9 років.</p> <p>Єдина проблема у тому, що локачинський газ &#8211; із домішками. Для його комплексної очистки 2002-го на родовищі було встановлено унікальне для України обладнання. Тільки чомусь, саме в цей період, за словами місцевих мешканців, у навколишніх селах розпочалися перші проблеми з екологією Запах газу в наближених до родовища селах &#8211; звичайне явище.</p> <p>Особливо непереливки місцевим жителям у вітряну погоду. Селяни стверджують, що бувають такі дні, коли від газового смороду неможливо сховатися навіть у будинку. Та найгірша ситуація &#8211; вночі. Ще одна проблема &#8211; домішки. Локачинський газ містить сірку. За технологією, природний газ від домі шків очищують, після цього їх спалюють. Марківчани ж кажуть, що неприємний запах, характерний саме для цього отруйного газу, дуже часто відчувають місцеві жителі.</p> <p>Тривале вдихання повітря, що містить сірку може спричинити отруєння, при якому виникають головний біль, нудота і запаморочення. Особливо небезпечне вдихання великих концентрацій цього газу . Найбільше мешканці навколишніх сіл турбуються про здоров’я своїх дітей: малюки постійно кашляють та жаліються на головний біль. Невідомо, як такі отруєння можуть вплинути на їх організм, який тільки формується. З</p> <p>а законом, власник виробництва, що приносить шкоду довкіллю, повинен сплачувати податок за забруднення навколишнього середовища. «Львівгазвидобування» також його сплачує. І за логікою речей, ці кошти повинні йти на покращення екологічної ситуації навколо шкідливого виробництва. Та у ситуації, що склалася у Локачинському районі, це неможливо. Адже компенсацію за забруднення отримує не сільська чи районна ради. Не йдуть ці кошти і до обласного бюджету Волині. Податок сплачується на користь Львівщини, адже саме підприємство цієї області працює на газовому родовищі у Локачах.</p> <p>До слова, ці села &#8211; найбідніше у районі. Школа у Марковичах будується уже 17 років. ФАП у Міжгір’ї &#8211; споруда 1933 року, а будинок культури у тому ж селі &#8211; закрили, через аварійність будівлі. Вона теж збудована у тридцятих роках минулого століття.</p> <p>Видобування газу розпочали дев’ять років тому. За цей час вантажівки підприємства розбили дороги, а чверть будинків тепер у тріщинах. Ремонтувати пошкодження селянам, звісно, доводиться за власні кошти.</p> <p>Запах газу біля родовища дуже різкий. Однак у відповіді, яку сільська рада отримала від Міністерства охорони навколишнього природного середовища зазначається: «Згідно з останніми вимірами перевищень концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі в межах населених пунктів не виявлено». Вочевидь і проблеми немає? Чому ж тоді у селах здохли всі колорадські жуки та бджоли?</p> Fri, 13 Jun 2008 11:53:43 +0300 http://dastina.hiblogger.net/50105.html http://dastina.hiblogger.net/49620.html <p>І так, підводимо перші підсумки обговорення мега-блогерівської поїздки на озеро Світязь, що на Волині.</p> <p>1) Поїздка проходитиме (11)12-13 липня.</p> <p>2) Про свою участь уже заявили 22 чоловіка!!!!! А саме: Дастіна (+ Олег і міні-Дастінка), W!@D, Мадест (+ міні-Модя і очевидно Бима), Вовка, Орест Форко, Рібачка Соня, Евгенія, sefirot-a, whatever (+ загадковий мужчина), budyachok, mercy, shepka, valentun 777, lana, Невенчаная, Серый Лев, Ира Сватула.</p> <p>3) Мені телефонував Валентин 777 і пропонував свою допомогу в організації. А саме, він має можливість домовитися за кімнати на Гряді по 30-40 гривень за ніч. Бази на гряді знаходяться прямо на березі. Так шо до озера рукою подати. Крім того, бажаючі глухоти можуть лишатися на базі, бажаючи бурхливих розваг - іти на дискотеку (їх там декілька). Як на мене такий варіант непоганий. Крім того на базах завжди є кухні.</p> <p>4) Екскурсію у луцьку вирішено відвідати. Я думаю - це правильне рішення, в замку є нашо подивитися, по дорозі до Світязя є ще музей народного побуту під відкритим небом &quot;Рокині&quot;, там мождна і поїсти, годують варениками. Екскурсія теж цікава. Ще є непоганий музей ікони, але я боюся, що це займе надто багато часу.</p> <p>5) Реєстрація на участь продовжується. СВІТЯЗЬ ЧЕКАЄ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!</p> Wed, 11 Jun 2008 17:50:44 +0300 http://dastina.hiblogger.net/49620.html http://dastina.hiblogger.net/49262.html І так, за пропозицією Мадеста, створюю окремий пост з цього приводу. Для початку треба з*ясувати: 1. Хочемо жити в палатках чи в номерах (останнє звісно дорожче, ціна варіюється від 50 до 100 гривень за ніч, принаймні так було минулого року) 2. Дата. Пропоную кінець липня. Поперше, треба відпочити від двох попередніх зустрічей, по-друге мені підказують, що в серпні вже трохи прохолодно. 3. Чи хочемо ми перед Світязем відвідати екскурсію у Луцький замок Любарта. 4. На Світязі хочемо бути там, де більше барів і дискотек, але дофігіща народу, чи в якомусь глухому місці, але так, шоб нахіто не заважав. Думаю, що добиратися до світязя будемо арендованим транспортом з Луцька. Весь вантаж організації звалюю на свої тендітні плечі. Харчування - запорізький досвід показує, що готувати можна і самим, без напряга. Маєте ідеї - пишіть. Побачити фото озера і трохи про нього почитати можна тут: <a href="http://community.hiblogger.net/travel/49092.html#cmnt_583450">http://community.hiblogger.net/travel/49092.html#cmnt_583450</a> Tue, 10 Jun 2008 15:30:36 +0300 http://dastina.hiblogger.net/49262.html http://dastina.hiblogger.net/49093.html В мене часто питають: &quot;Ти з Волині? а що у вас там є?&quot; Ну я одразу згадую замок Любарта, музеї всілякі. Але ж ось я згадала: в нас же є справжня перлина! Оезро Світязь. Найбільше в Україні. І найкраще. Ось трішки стиреного тексту: Озеро Свитязь - карстового происхождения. Питают его артезианские источники. Вода чрезвычайно прозрачная и мягкая. Средняя глубина водоёма - 7 м, максимальная - 58,4 м. Длина озера 9,3 км, ширина - 4,8 км. Водная поверхность занимает площадь 2750 гекторов. В ветреную погоду волны здесь достигают полуторометровой высоты. Посередине озёрного пространства &quot;главного шацкого озера&quot; распологается остров. Его площадь около 7 гектаров. Остров зарос деревьями и загадочен своей экзотикой. Старожилы утверждают, что существует путь, по которому от берега до острова можно добраться по воде пешком... Про світязь існує масса легенд. Ось одна з них: Когда-то на его месте был замок. Его хозяин - князь, помогая соседу отбить нападение врага, оставил этот замок вместе с его жителями без защиты. Этим и воспользовался коварный враг, подойдя под самые стены крепости. И тогда красивая и гордая дочка правителя обратилась к Небу с молитвой, чтобы замок и жители не достались врагу. Не успела она промолвить последнее слово, как вокруг всё зашаталось и ушло под землю. На месте поселения возникло озеро с прибрежными цветами, которые удивительно сияли. Нападавшие чужестранцы рвали те цветы и сразу гибли... Фішка озера Світязь - вугрі. ЇХ там дуууже багато. А тому коронна страва, яку готують гостинні світязянські господині - це юшка з вугрів. Смак - просто неперевершений. Звичайна уха - відпочиває. Коштує таке задоволення приблизно 100 гривень - відро. Та головне - це атмосфера. Там вона якась особлива і неповторна. Ні з чим не зрівняна. І до чого ви думаєте я це все веду? А до того, що наступну зустріч КП неодмінно треба провести саме на Світязі. Непошкодуєте. Далі - фото. Каюся: не мої, зтирені. але ж воно того варте. Бо краса! Tue, 10 Jun 2008 09:24:41 +0300 http://dastina.hiblogger.net/49093.html http://dastina.hiblogger.net/48882.html Ну ось. Те, чого я з нетерпінням чекала цілий рік завершилося і тепер лишається лише згадувати. Я страшенно рада була усіх бачити. Тому спочатку про плюси: - Те що Хайфрідом відбувся це вже великий плюс. - Харчували нас просто до відвалу і дуже смачно. - Я давно так не відривалася. Це те, чого мені так не вистачало останнім часом. - Зірок на ХФ таки привезли. Я чомусь в цьому сумнівалася. - Апаратура не накрилася (як минулого року) і ойпенеар таки був. - Наші хлопці справжні лицарі. Вони доблесно допомагали мені нести мою сумку. Більше всіх Вовка! Дякую тобі! Ти справжній джентельмен! Справжній танцюрист. І взагалі, просто справжній. Про мінуси: - Дискотека закінчилася, як в таборі, о 12 ночі. Блін, люди, це дуууууже мало. - Під ранок спати мене загнав дощ... - Кальян таки шкодить, бо мене, після енної затяжки дуже проглючило. Я бачила людину, якої на острові точно не було. Причому не допомагало і протирання оче, ні відведення погляду в інший бік і гра в &quot;ку-ку!&quot; - Майстерклас з журналістики чомусь майже всіма був сприйнятий не дуже. Памятаю, що минулоріч Кіпіані і Бортнікова просто не відпускали. Хрустальов чмусь не викликав особливої любові учасників ХФ. А! Мені подарували корпоративну футболку КП, а ось мою супер-блогерську майку ніхто не помітив :(. Ну все. Щось згадаю - допишу. Mon, 09 Jun 2008 17:07:28 +0300 http://dastina.hiblogger.net/48882.html http://dastina.hiblogger.net/47982.html Люди, кажіть хто і в скільки приїжджає? Fri, 06 Jun 2008 14:31:21 +0300 http://dastina.hiblogger.net/47982.html http://dastina.hiblogger.net/47850.html Не маю нічого проти цієї субкультури, але картинка весела :) Fri, 06 Jun 2008 10:46:09 +0300 http://dastina.hiblogger.net/47850.html http://dastina.hiblogger.net/47846.html Люди, все учили в школе песню: &quot;Вчителько моя, зоре свытовая. Бачу стежку де проходиш ти. Вчителько моя, зоре свытовая. Де тебе шукати де тебе знайти?&quot; Я тут подумала, ну чем не песенка маньяка? И это, блин, дети в школе учат... Fri, 06 Jun 2008 10:35:21 +0300 http://dastina.hiblogger.net/47846.html http://dastina.hiblogger.net/47831.html Шановні колеги і ті, хто в житті повязаний з іншою професією (оскільки в и у блогері, значить теж журналісти)! Вітаю усіх із днем журналіста. Бажаю творчих злетів, хороших керівників, і говірких співрозмовників! Ну і звісно, всі ми варті Пуліцера! Тому бажаю, щоб кожного з вас вчасно помітили потрібні люди! Ще раз зі святом! Дуже багато не пийте сьогодні! Fri, 06 Jun 2008 10:01:40 +0300 http://dastina.hiblogger.net/47831.html http://dastina.hiblogger.net/47681.html нуептыбля - возмущение, недоумение. тычоблянах - дерзость, наглость, вызов хуяк и обанааа - стремительность, большая скорость действия ыыхыхыхы - веселость, хорошее настроение, понятая шутка ты это ну это - предупреждение тыэта тавоэта - возражение, предостережение тыэта тебе щя бляэто - агрессивное возражение обахуясе - удивление бляяяяяяяяя - сильное удивление бля нуепт &#8211; неприятное удивление эйтыэто - обращение внимание, обращение к постороннему эйтыбля - то же, но в более грубой форме нубля как туданах, где это? нутыпоэл! - извините, как пройти в библиотеку? Thu, 05 Jun 2008 17:46:38 +0300 http://dastina.hiblogger.net/47681.html http://dastina.hiblogger.net/46756.html Вот я задумалась. Имеет ли право человек, которому я посвящаю жизнь отбирать у меня мечты? Из-за него я поступила в универ на заочный и так и не смогла отатся жить в любимом городе, из-за него я бросила работу и выпала из жизни на полтора года, из-за него я не могу путешествовать столько, сколько мне хочется и теперь не могу начать обучение по польской програма (все включено), потому, что придется на две недели уехать в Польшу. И-за него я не иду по карьерной леснице, потому-то пришлось бы уежжать в Киев. Я не поступала на вторую вышку, все по той же причине. Из-за него я ругаюсь с родителями. Потому что он их не любит. Все, о чем я когда-то мечтала я теряю из-за человека, который должен дарить мне щастье. Или может это Я не права? Tue, 03 Jun 2008 09:33:45 +0300 http://dastina.hiblogger.net/46756.html http://dastina.hiblogger.net/45273.html Хочу подякувати всіх,завдяки кому ця поїздка відбулася! Було просто супер! Особливо приємно було за те, що, познайлмившись за добу, на вокзалі ми прощалися, як рідні! Наче в таборі. Всіх вас полюбила!!! Цілую всіх!!! Tue, 27 May 2008 13:56:08 +0300 http://dastina.hiblogger.net/45273.html http://dastina.hiblogger.net/43843.html <p>Шкода, що не можна її тут з мелодією. Оцініть будь ласка хоча б текст, тільки чесно.</p> <p>Вільний, як вітер</p> <p>Він блукав по землі.</p> <p>Спалював дні.</p> <p>Проживав їх як міг.</p> <p>Бачив міста,</p> <p>Так багато доріг</p> <p>Та не вірив в кохання -</p> <p>Почуттів не беріг.</p> <p>***</p> <p><b>Твій вітер - я люблю його.</b></p> <p><b>Твій погляд - бачу лиш його!</b></p> <p><b>Твої руки так далеко і так близько в цю мить.</b></p> <p><b>Доторкнись, захопи - моє серце болить!</b></p> <p>***</p> <p>Очі зустрілись -</p> <p>електричний удар.</p> <p>Руки сплелися -</p> <p>я торкнулася хмар.</p> <p>Все, відпускаю,</p> <p>тобі треба іти.</p> <p>світ не чекає.</p> <p>Прямуй до мети.</p> <p>***</p> <p><b>Твій вітер - я люблю його.</b></p> <p><b>Твій погляд - бачу лиш його!</b></p> <p><b>Твої руки так далеко і так близько в цю мить.</b></p> <p><b>Доторкнись, захопи - моє серце болить!</b></p> <p>***</p> <p>Все, ти поїхав.</p> <p>Я лишилась одна.</p> <p>І не заснути</p> <p>мені до темна.</p> <p>Де зараз ти? -</p> <p>віддала б хабар.</p> <p>Хто через тебе</p> <p>Торкається хмар?!</p> <p>***</p> <p><b>Твій вітер - я люблю його.</b></p> <p><b>Твій погляд - бачу лиш його!</b></p> <p><b>Твої руки так далеко і так близько в цю мить.</b></p> <p><b>Доторкнись, захопи - моє серце болить!</b></p> Wed, 21 May 2008 09:48:18 +0300 http://dastina.hiblogger.net/43843.html http://dastina.hiblogger.net/43841.html <p>Десь місяць тому на користування цим сайтом мене підсадила подруга. І панєслась! Стільки знайомих старих знайшла. І от вчора мені прийшло прозріння. Я помітила таку штуку: як тільки знаходиш когось, то одразу купа емоцій, і неможна наговоритися. І тут приходить такий момент, коли тема &quot;Як ти жив\жила всі ці роки&quot; закінчується, то закінчується і спілкування. Спільних тем уже давно нема, і зустрічатись теж нема змісту, бо про все, шо могли, вже поговорили. Від цього стає ще більш сумно, ніж було, коли згадувала старих друзів. І я подумала: А може не потрібно шукати звязку із колишнім життям? Може треба було його одразу відпустити? Адже в кожна із знахідок привела до розчарування... Люди міняються і так, як раніше уже ніколи не буде... Старих друзів треба просто памятати, а от ворошити старе не варто. Треба жити сьогоднішнім днем.</p> Wed, 21 May 2008 09:34:40 +0300 http://dastina.hiblogger.net/43841.html http://dastina.hiblogger.net/34660.html <p>Вигляд з мого вікна :)</p> Fri, 11 Apr 2008 11:57:51 +0300 http://dastina.hiblogger.net/34660.html http://dastina.hiblogger.net/34653.html <p>Дерево знаходиться через дорогу від головного корпусі Львівського національного університету. Навколо купа смітників...</p> Fri, 11 Apr 2008 11:43:19 +0300 http://dastina.hiblogger.net/34653.html http://dastina.hiblogger.net/34651.html <p>Завжди намагюся знайти красу у чомусь незвичному. Цього разу горіла купа сміття. По-моєму непогані фото.</p> Fri, 11 Apr 2008 11:31:52 +0300 http://dastina.hiblogger.net/34651.html http://dastina.hiblogger.net/34119.html <p>Хто вчися заочно, той знає, шо сесія - це найвеселійший та найвідривніший період життя. Так ось, як раз зараз її маю. І пригоди переслідують мене кожен день... Але вчора був просто якийсь неральний день. Не можу, щоб не поділитися.</p> <p>Моя подруга працює на ТРК Україна і Критичній точці (хто бачив). Так от вчора вона знімала сюжет про повій і я їй допомагала. Почалося з тго, що ми пішли з прихованю камерою до сутенерки. Я боялася так, шо в кожному перехожому я бачила амбала з автоматом. Далі ми знімали в центрі відтворення подій. І от поки ми знімали, наша машина, а в ній і всі сумки, гроші і дорога техніка, тю-тю... поїхала. Нащастя з евакуатором, а не з крадієм. Тому речі все ж повернули. Далі ми продовжили зйомку відтворення в квартирі. Все було як насправді: наручники, биття і бабло :). Звісно все це супрувооджувалося гучним сміхом, і він став ше гучнішим, коли до нас завітав сусід із словами: &quot;Що у вас тут відбувається, бордель чи що?&quot;. Але найгеніальнішою фразою була відповідь однієї з акторок на дзвінок мами: &quot;Альо, мама? Я не можу говорити, мене знімають, я - прастітутка!&quot;</p> <p>Але я думаю найцікавіше мене чекає тоді, коли цей сюжет покажуть по тв. Якшо побачать на роботі, то напевно звільнять, а як побачить хазяйка квартири - то виселить. Так шо таке... Буду скоро безробітним бомжем :)</p> Wed, 09 Apr 2008 13:19:44 +0300 http://dastina.hiblogger.net/34119.html http://dastina.hiblogger.net/32568.html Thu, 03 Apr 2008 11:24:46 +0300 http://dastina.hiblogger.net/32568.html http://dastina.hiblogger.net/28919.html <p>Я на підводній лодці. Після цього не уявляю, як в ній можна знаходитися більше, ніж півгодини...</p> Thu, 20 Mar 2008 10:10:15 +0200 http://dastina.hiblogger.net/28919.html http://dastina.hiblogger.net/28918.html <p>Дастіна і Сергій Притула, Тернопільський Сірий (Камеді Клаб) :)</p> Thu, 20 Mar 2008 10:06:22 +0200 http://dastina.hiblogger.net/28918.html http://dastina.hiblogger.net/28773.html <p>Найсвіжіші фотки, годину тому шпигунами ЦРУ зафіксовано чим я займаюся в робочий час :)</p> Wed, 19 Mar 2008 16:40:36 +0200 http://dastina.hiblogger.net/28773.html http://dastina.hiblogger.net/27162.html <p>Ось я одного разу проходила тест психологічний, ось він дійсно мене вразив. Пропоную пройти всім!!!! Уявіть, що ви стоїте на дорозі(тільки уявалячти треба дуже яскраво, так наче ви дійсно перенеслися кудись), ви чуєте звук машини, що наближається. Вона до вас підїжджає, зупиняється і відкриваються двері. Описати треба машину і водія, що сидить за кермом. А тоді я розповім вам результат. А, ну і ще дорогу звісно теж треба описати.</p> Tue, 11 Mar 2008 14:06:47 +0200 http://dastina.hiblogger.net/27162.html http://dastina.hiblogger.net/25018.html Я давно не обращаю внимания на злобние взгляды или даже випалки бабок, сидящих у подэздов и обсуждяющих всех и все. Но то, что случилось вчера не может не быть росказано. Закончив занятия в автошколе я вышла на улицу и ждала пока за мной заедет муж. Время убивала курением. В момент, когда я выбросила окурок комне подлетел взбешоний дедок и начал наше &quot;общение&quot; со слов &quot;Что же ты, б**дюга делаеш?!&quot;. Я культурный человек и не позволяю себе хамить пенсионерам, но деда я обозвала хамом, на что он пригрозил что сейчас побет меня. Не хочется писать все что было сказано с его стороны, узнала о себе множество омерзительных вещей, при чем не только я, а и все окружающие прохожие, которые не могли понять из-за чего все началось. На мое возмущение его угрозам дедушка все- таки побил меня!!! Оказалось, что у пенсионеров тоже хватает силы. Потом он отшвырнул меня от себя и со всей силы пнул в меня створку железных ворот, которые с силой ударились об меня. И завершил он это все словами &quot;Н**ух тут три*пер розносить!&quot; У меня, порядошной во всех отношениях , девушки, случилась истерика, а когда к ненормальному подошел муж, приехавший чуть пожже, дед заявил, что ничего небыло!!!! Вот так я на собственной шкуре убедилась, что курение вредит нашемо здоровью. Эта история еще не закончена. Thu, 28 Feb 2008 09:21:53 +0200 http://dastina.hiblogger.net/25018.html http://dastina.hiblogger.net/14899.html <p>Блін, сама не вірю, шо виклала нарешті.</p> Wed, 09 Jan 2008 14:09:52 +0200 http://dastina.hiblogger.net/14899.html http://dastina.hiblogger.net/3120.html В Біблії написано: „ Не збідніє рука того, що дає”. Це означає, що Бог винагородить всіх, хто від щирого серця допомагає людям, що цього потребують і зокрема жебракам. Ви ніколи не помічали, як починає мучити сумління, коли проходиш повз витягнуту руку інваліда чи дитини? В мене таке постійно. Та в останній час намагаюся душити в собі це почуття. Впливає на це прозаїчність життя. Виявляється не такі вже й бідні наші українські жебраки. Все почалося з того, що якось побачила на базарі одного знайомго чоловіка. Він ніколи не міг слугувати гарним прикладом для когось, адже кілька разів сидів у вязниці, вів не надто пристойний образ життя, пиячив. Але все ж ми були знайомі, професія журналіста спонукає спілкуватися з різними людьми. Так от, коли я його зустріла, то була шокована. Під час нашої останньої розмови в чоловіка була робота і який-не який заробіток. А зараз він сидить на ринку з протягненою рукою! Побачивши мене, він радісно замахав рукою та посміхався на всі кілька зубів. Я не просто здивувалася, в мене був шок. „Що з вами сталося?!” - в розгубленні спитала я. „ А що, це теж непогана робота.” – без тіні смутку все з тією ж посмішкою розповів мені мій знайомий. Тоді я дізналася, що так званий „жебрак” таким не хитрим способом заробляє стільки, що йому вистачає знімати квартиру (!), нормально харчуватися (він жебракує в ковбасному вітділі ринку) і навіть випити „по святах”, принаймні в останнюму він дуже запевняв. Я довго не могла зрозуміти такого життевого вибору, але спостереження мене перевпевнили. Через деякий час я зустріла там же на ринку свою сусідку. Вона має власне житло, в нормальному будинку та пристойномц районі. Щоправда вона за короткий час змогла нажебракувати навіть на власний бізнес. Тепер торгує на тому ж місці, де нещодавно просила, пиріжками. Причому ще й проявляє чудеса піару! Ще з далеку чути її веселі викрики „Пираажоочки, биляаашики, семеечки!”. Можна сказати „бізнес-леді” місцевого розливу. Хоча працює вона чесно. Ніколи не торгує пиріжками з мясом. Отже можна не боятися, що випадково зїсиш кішку чи щура. Одразу згадується випадок, коли в черговийё раз випадково завела ромову, з чоловіком, що просив милостиню. Він був інвалідом: не мав ноги і пересувався на милицях. Так от він розповів, що теж аж ніяк не бідує. Має квартиру, навіть машину „Волга”. А жебракує, бо таким не хитрим способом намагається зібрати гроші на авто ще й для власного сина. Мета ніби й благородна, але як не мучила совість самого сина, що батько змушений до такого опускатися. Хоча, з іншого боку, батько сам вирішив. Адже міг обрати й інший шлях. Мабуть ви здивуєтеся, звідки я знаю стільки жебраків. Все дуже просто. Мої батьки, скільки я їх памятаю, торгували на базарі. Заробляти там тяжко: то спека, то лютий мороз, то братки, рекетири, а то й державні служби піджимали. Але вони не здавалися. А я свій вільний час любила проводити з ними. Що не вихідний – я на ринок. Канікули теж там. Навіть сама так заробляла свої перші гроші. Торгувала яблуками, канцелярським приладдям перед першим вересня. Словом, я виросла на ринку і надивилася там дуже багато. В обличча знала усіх базарних жебрачат, а декого навіть знала на імя. Хтось може жахнутися, але в тому нічого паганого не було. Я лише спостерігала за звичним ринковим життям. Так от маленькі циганчата, атрибути кожного ринку в нашій країні, не вміючи писати, завжди просили написати для них жалібну табличку для жебрацтва. Одного разу над таким проханням вирішили пожартувати і скориставшись неграмотнястю маленького циганчати на шматку картону написали: „Купив машину, построїв хату, допоможіть люди добрі на яхту зібрати!”. Так він і сидів. Люди посміхалися і кидали дрібні гроші. Аж поки хтось не прочитав табличку в голос. А слова на табличці дійсно були частково правдивими. Адже чорнявих малюків щоранку привозила пристойна машина. На роботу їх відправляли власні батьки. Згадую ще кілька випадків. Якось, проходячи повз жубрачку з явними фізичними та розумовими відхиленнями не змогла не кинути їй кілька монет. Не особливо задумуючись над цим випадком, зайшла в кафе поряд. А через десять хвилин туди завітала й та „нещасна”. Очевидно її там вже знали, а тому й не виганяли. Звісно, ознаки неповно справності лишилися при ній, але вона висипала на барну стуйку гору копійок, і замовила ... що би ви думали?.. сто грам далеко не найдешевшого коньяку та каву. Вона сіла на столик, витягла цигарку і як богемна леді потягувала коньяк з кавою. Хто бував в Луцьку, знає, що в центрі міста, на вулиці Лесі Українки щодня сидить сліпий підліток і грає на гармошці. Грає, звісно, не найкраще, зате жалісливо. А інколи ще й співає голосом, що як раз переломлюється. Йому подають завжди і багато. Принаймні я завжди так робила, доки якось у вечері він не запропонував моїй знайомій підвезти її додому. Як виявилося, його що дня „на точку” й додому відвозить таксі. Після того не подаю йому ніколи. Доречи сліпий він теж не на сто відсотків. Бо ніколи не помиляється дверима і явно бачить людину, коли до неї звертається. Звісно, часткова, а не повна сліпота особливо його життя не покращує, але він обманює людей, які з чистими намрами намагаються йому допомогти. А ось останне спостереження. Знову ж таки на ринку (просто це найбільший осередок різного роду попршайок) до мене підійшла не те що б бабця, але жінка старшого віку і попросила допомогти їй хоч кількома копійками „на хлібчик”. Звісно, я віддала всі монети, що були в кишені, мабуть, трохи більше гривні. „Нещасна” одразу ж, не стидаючись мене, підійшла до торгової точки з косметикою, біля якої як раз стояла я, і придбала собі манікюрний набір. Справді річ першої необхідності для зголоднілої жіночки, чи не так?! Інша жебрачка зі сталим місцем роботи спочатку просила на їжу, потім на „опірацию”, так було написано на табличці, мабуть розлінилася на стільки, що навтіь жебракуючи лінувалася сказати зайве слово, потім вона просила допомогти якісь невідомій дитині на фото, потім вже іншій... А потім я бачила як вона оскаженіло тікає, розпихаючи перехожих, із відерцем укропу під рукою. Випадки бувають різні, з нимим мабуть довелося зустрітися кожному. Здебільшого наші жебраки просять на алкоголь або для власника жебрацької мережі. Вони прикидуються ким завгодно: хворими, інвалідами, ветеранами, афганцями, нещасними батьками. Звісно, є серед них і справді нещасні й допомагати їм треба. Але людина, яка дійсно цього потребує, не буде бігти за вами по вулиці чи голосно плакати штучними сльозами. Люди, зазвичай, стидаються своєї біди. А якщо є бажання допомогти, то краще зробити це в адрессу лікарні чи дитячого будинку. От тільки там теж доведеться прослідкувати, що ваші кошти пішли у правильному напрямку Thu, 06 Sep 2007 11:35:57 +0300 http://dastina.hiblogger.net/3120.html http://dastina.hiblogger.net/3119.html Завжди любила фантастику: польоти у космос, майбутне, паралельні світи. Це та категорія фільмів, яка при перегляді приносить мені надзвичайне задоволення. Є люди, які бояться дивитися такі фільми. Я до таких не відносилася. Принаймні до останнього часу, коли не стала помічати, що ці фільми починають збуватися... І так я розповім про випадки співпадання кіносценаріїв із реальними подіми. Завжди відчуваю спустошення, коли дізнаюся про смерть улюблених акторів. Так сталося і тоді, коли не стало Сергія Бодрова, так було і коли помер Андрій Краско (помічник агента національної безпеки в одноіменному серіалі). Але смерть останнього оповита містикою. Він помер під час зйомок чергового фільму. І все ніби нічого, як би нещодавно я не подивилася фільм „Я лишаюся” саме з ним у головній ролі. Суть фільму полягала в тому, що головний герой (Андрій Краско), лікар, який не вірив у загробне життя, впав в кому і потрапив на перевальний пункт між нашим та потойбічним світом. Там, звісно, всі його погляди помінялися на протилежні. От тільки в титрах вже було посвячення памяті відомого російського актора. Отже фільм вийшов вже після його смерті. Чи не дивно, що в останньому ссвоєму фільмі актор бореться за життя і так багато розмірковує про смерть?! „Денна варта”. У фільмі є масова сцена кінця світу. В цій сцені є кілька крупних планів де відомі артитсти, виконуючи епізодичні ролі, гинуть. Двоє з цих акторів загинули невдовзі після виходу фільму. Трилогія „Матриця”. В усіх трьох фільмах найвідомішої фантастичної трилогії за всю історію кінематографу роль пророчиці виконують різні акторки. За сценарієм віщунки гинуть в кінці першої та дргої серії і потім відроджуються в іншому тілі вже в настопному фільмі. Цікаво те, що виконавиці цієї ролі в двох перших філмах дійсно загинули після зйомок. Не так давно в новинах на всіх телеканалах голосили про те, що в Нью-йорку вибухнула теплотрасса і на висоту 35 метрів виривається гаряча вода. На наступний день я випадково включила телевізор і побачила, що на одному з каналів іде фільм з таким же сюжетом. Такі собі гарячі гейзери вибухали по всюму місту. От тільки за якістю фільму та одягом героів я б сказала, що знятий він років десять тому, а може й більше. Скажете, співпадіння? Згадайте сюжет „Міцного горішка-1”. Нічого не нагадує? А мені – так. 11 вересня. От тільки без літаків. Бувають ситуації, коли спочатку вигадують історію, потім стається подія, а вже за нею знімають фільм. Так сталося і з славнозвісним Титаніком. Спочатку англійський письменник написав книжку про надзвичайний корабель „Титан”, який затовув від зіткнення з айзбергом. Найдивніше те, що відмінності між книжкою, що передувала подіям і самою трагедією настільки не значні, що автора можна назвати пророком. Два роки тому, коли на пік популярності завдяки ажіотажу навколо глобального потпління злетів фільм „Післязавтра” його сценарій теж ледь не перетворився на правду. Про це мало говорили по телебаченню, але в одному з американських штатів різко погіршилася погода, потім випала кількамісячна норма дощу, а потім зовсім не в сезон одразу вдарили морози. Хіба не про це розповідав фільм?! У перших фантастичних фільмах початку минулого сторічча поважні ангійські джентльмени в циліндрах та з тростинками гудляють поверхнею місяця. В той час це могло викликати лише недовірливу посмішку, а сьогодні нормльним явищем вважається купити землю на місяці та відправитися у туристичну подорож на земну орбіту. В деяких релігіях описується явище, коли люди випадково, ніби заплутуючись у часі, потрапляють в майбуне, а потім знов повертаються до звичного життя. В часи інквізиції за такі розповіді людей спалювали. Леонардо Давінчі виконав креслення майже всіх сучасних засобів пересування та багатьох інших технічних досягнень. В Античних міфіх так часто зустрічаються рядки про кораблі, що мають власний інтелект та польоти людини в повітрі Згадайте, ще 15 років тому ми дивувалися вигадливості сценаристів, коли бачили на екрані маленькі навушники замість телефонів у спецагентів, пласкі та над тонкі телевізори, обємні проекції зображень в повітрі від розташованого на столі пристрою, роботи, яких не відрізнити від людини. Сьогодні це все реальність. То може варто задуматися над тим, чому письменники та сценаристи-фантасти так часто пропонують нашій увазі вигадані екологічні катастрофи, божі кари у вигляді беспліддя людства (фільм „Останній нащадок людини”), смерть від інопланетян („Чужий-1, 2, 3, 4”, „Війна світів”), перемогу штучного інтелекту над звичайним („Матриця – 1, 2, 3”, „13 поверх”, „Я – робот”) і, що особливо часто зустрічається у фантастиці останніх років, живі мерці („Осередок зла-1, 2”, „Ніч мерців”, „Від заходу до світанку”, „Блейд – 1, 2, 3” „Планета жаху”, „Пірати карибського моря – 1”, „Корабель-ппримара”, „28 днів потому” та ще десятки інших фільмів). Може варто задуматися, чому ми самі програмуємо себе на таке майбутне? Даввайте краще знімати фільми про любов... . Thu, 06 Sep 2007 11:33:28 +0300 http://dastina.hiblogger.net/3119.html http://dastina.hiblogger.net/2018.html <p>Це моя донька, Софія.</p> Mon, 30 Jul 2007 15:34:30 +0300 http://dastina.hiblogger.net/2018.html http://dastina.hiblogger.net/1508.html <div><strong><em>Напевно багатьом доводилося зустрічатися з явищем, яке я назвала „комплексом хорошої дівчинки&#8221;. Ні, я не беру на себе роль психолога, але все й так очевидно. В хорошій сім’ї народжується хороша дівчинка. Батьки кидають всі сили на її виховання та розвиток: тільки найкорисніші книжки, найкраща школа, найцікавіші гуртки... Все завжди „най-най&#8221;. </em></strong></div> <div>Дівчинка росте, думаючи що саме так і потрібно, адже так дійсно потрібно. Вона закінчує школу, не обов’язково з відзнаками, але все ж тягне роль „розумашки&#8221;. Тоді вона вступає в університет, знайомиться з хорошим хлопцем, віддає йому своє найдорожче, а з часом виходить за нього заміж. В них все ідеально, швидко народжується ще одна хороша дівчинка і все повторюється знову... Але навряд чи кожна з таких „хороших&#8221; може цілком чесно сказати: „Я щаслива!&#8221;. Більшість відповість вам: „Ну, я думаю, що так...&#8221;. Отож бо, лише „думаю&#8221;, а правильніше сказати „Хочу думати&#8221;. Але з часом кожна зрозуміє, що це лише зовнішнє. Усі хороші дівчатка починають з часом божеволіти по-своєму. Хтось починає закохуватися у кожного зустрічного, хтось забуває про все на світі, включаючи й себе і стосунки з чоловіком, і займається лише вихованням дитини, хтось починає об’їдатися, а хтось навпаки виснажувати себе голоданням та фізичними навантаженнями. Щасливі люди так не роблять.</div> <div>Так стається через те, що кожна з цих жінок завжди намагалася комусь догодити. Спочатку батькам, потім коханому, потім дітям, рідним, сусідам... Всі вони забували про власні бажання. Коли молоду жінку накриває хвиля божевілля, їй складно боротися із цим. Бо вона виснажена від постійного морального тиску, який спричиняла сама на себе. Тоді це призводить до проблем в сімї: псуються стосунки з чоловіком, потім утворюється провалля і маленький будиночок родинного тепла падає у нього і розбивається вщент.</div> <div>Що ж робити, щоб таке явище не спіткало вашу родину? В першу чергу ніколи не забувати про власні бажання і особисту свободу. Не треба постійно думити про те, що скажуть оточуючі. В першу чергу думайте про те, як почуватиметеся самі, а думка сторонніх ніколи не буває позитивною. Завжди пам’ятайте що ви звичайна людина і у вас такі ж потреби, як і у всіх інших. Інколи просто необхідно бешкетувати. Купуйте собі речі, ні в кого не питаючи порад, виглядай так, як ви б хотіли, обирайте собі ту роботу, яка приноситиме задоволення ВАМ, навіть якщо ваші близькі не сприйматимуть її як серйозну професію.</div> <div>А що робити, якщо все уже сталося і ви думаєте, що закохані в іншого, тим часом об’їдаєтеся солодким і одразу після цього біжите до спортивного залу..? Чи може кидаєтеся в бій за виховання дитини і вже забули коли останнього разу дивилися в дзеркало?</div> <div>Тоді крок перший: дозвольте собі все це! Тоді принаймні не відчуватимете провини. Крок другий: зізнайтеся собі у заборонених почуттях і краще напишіть все на папері. Одразу стане легше. А ще спробуйте відіслати написане випадковому співрозмовнику в Інтернеті. Тоді ваша свідомість позбавиться від постійного самокартання. Ви вже не думатимете, що перед кимось завинили. Крок третій: відвідайте салон краси і  кардинально змініть зовнішність, краще &#8211; у радикальний бік. Якщо завжди носили довге волосся &#8211; відріжте його і пофарбуйте в яскравий колір. Ви відчуєте значний викид адреналіну і хоч потім можливо довго звикатимете до себе нової, але відвернете свої думки від того, на чому зациклилися. Придбайте собі новий одяг. І не треба казати, що це дорого! Існують різноманітні акції та знижки або ж відвідайте магазини вживаного одягу, там часто трапляється неймовірний одяг за смішними цінами. Та дозвольте собі в решті решт божевілля! Крок четвертий: згадайте, що виходили заміж не просто так. Адже ви полюбили цю людину за щось і навряд чи ці якості  кудись зникли. Просто колись ви вміли закривати очі на недоліки. Крок п’ятий: відвідайте магазин інтимних товарів та придбайте все, про що хоч колись мріяли. Не важливо, чи доведеться ті речі коли-небудь використати, але, повірте, ви відчуєте задоволення від таких покупок. Крок шостий: знайдіть собі захоплення. Наприклад танці чи малювання. Не соромтеся в дорослому віці записуватися в різноманітні студії. Ви переконаєтеся, що не одні такі. </div> <div>І останнє: дозвольте собі почуватися щасливою, не озираючись на інших. Адже їм інколи не зрозуміти вашого щастя. І це нормально. Любіть своїх чоловіків і будьте час від часу шаленими!</div> Mon, 02 Jul 2007 10:48:43 +0300 http://dastina.hiblogger.net/1508.html http://dastina.hiblogger.net/1506.html <div>Жила, не напрягаясь по житухе, чувиха. И такая пантовая была бикса, что кто на нее зырки не выльэт, тот так и припухнет. Но больше всех тащилась от дивахи ее клюшка. Забашляла она ей как-то презент – шапку красную, как нос у местного лесоруба. Девка от этого прикида так в осадок выпала, что не снимала ее с тыквы уже никогда. Поетому забакланили ей кликуху «красная шапка».</div> <div>Как-то предки ей базарят:</div> <div></div> <div>- На тебе хавчик, бухло и канай к своей клюшке!</div> <div></div> <div>Тусуэт шапка по дороге, тут ее на бухло и пробило. Взяла да и заложыла за воротник половину того, что в корзинке было. Прорубило тогда девку через лес канать. Тащится шапка по зеленой конференции, а тут волк нарисовался. Девка по началу не втыкала, что это за зверь такой, по-этому от серого не ломанулась.</div> <div></div> <div>-Йоу, Шапка! – забазарил первым волк.</div> <div></div> <div>- Ну здарова!</div> <div></div> <div>- Куда это ты чувиха ковыляеш так рано?</div> <div></div> <div>- К своей клюшке.</div> <div></div> <div>- А что за груз тянеш? – придолбался к шапке волк.</div> <div></div> <div>- Бухло и хавчик. Хочу чтоб старая припухла и зубы заскалила.</div> <div></div> <div>- Слыш, красная, а где реально клюшка твоя обитает?</div> <div></div> <div>- Ну ты волк типа достал! Там под дубом. – ткнула Шапка своим костлявым пальцем и двинула дальше. Тут завтыкала она цветы и потусовала букет мутить.</div> <div></div> <div>Тем временем впулился волк в Клюшкин хавир, схавал старую и прикид ее на себя напялил.&#160;Приковыляла пяная шапка под вечер к клюшке на хату:</div> <div></div> <div>- Йоу, бабка! – но старая не базарит. Тут непонятка шапку реально выстегнула. Зырит на бабку, а табло у нее ошмалелое, будто кто кирпичем ломанул.</div> <div></div> <div>- Ой, бабка, - базарит Красная, - а что это у тебя локаторы такие здоровые?</div> <div></div> <div>- А это чтоб базар твой гнилой лутше вдуплять.</div> <div></div> <div>- Ой, бабка, снова базарит Шапка, - а че это у тебя зеньки, как у бешеной селедки?</div> <div></div> <div>- А это чтоб фейс твой обкуренный реально зырить.</div> <div></div> <div>- Ой, бабка, а что это у тебя грабли такие чисто конкретные?</div> <div></div> <div>- А это чтоб тебя быстрее залапать! – тут Шапка реально напреглась.</div> <div></div> <div>- Ой, бабка, а что это у тебя бивни такие пропылесошеные?</div> <div></div> <div>- А это чтоб тебя, чувиха, реально захавать! – только забазарил это волк, как вальнул шапке по тыкве и захавал чувиху в секунде. Тут пацана на сон и прорубило.&#160;Кинул он булки под одеяло и вырубился. Тут подвалил к клюшкиному хавиру местный охотник, по кликухе Киллер. Они с бабкой еще в прошлом году покорешались. Зырит он, а на хате заместо бабки волк в отрубе тащится. Тут киллера взяло барзо.</div> <div></div> <div>- Анну базарь, где бабку заныкал!</div> <div></div> <div>- Я их с шапкой схавал! – говорит серый со сна.</div> <div></div> <div>Ну киллер со зла и замочил волка. Наставил локаторы, а в животе у волка Шапка матерится.</div> <div></div> <div>- Не совсем, значит, захавал! – подумал Киллер и нарыл чувиху с клюшкой на волю.</div> <div></div> <div>Больше к Шапке за всю жытуху ни кто не нарывался, потому что Киллер у нее крышей заделался, а Шапка ходила по лесу и пантовалась.</div> <div>2001&#160;&#160;&#160;&#160;</div> Mon, 02 Jul 2007 10:39:51 +0300 http://dastina.hiblogger.net/1506.html http://dastina.hiblogger.net/1363.html <div>Щоб писати про Львів потрібні осоьливі умови: філіжанка кави та затишна лавка під розлогою грушею. Саме під грушею, а не під яблунею чи дубом, що традиційно для усіх класиків. Адже все, що стосується цього неймовірного міста, не вписується в рамки жодних традицій.</div> <div>Кажуть, що бути у Львові не лвів&#8242;янином складно. Я дозволю собі перефразувати: у Львові складно не бути Львів&#8242;янином. Адже духом цього міста переймаєшся з перших хвилин перебування у ньому.</div> <div>Я ще вдитинстві вирішила, що навчтаимуся у Львівському національному університеті імені Івана Франка. А коли вперше приїхала туди на сесію, то не пошкодувала про своє рішення. Львів – ососбливе місто. Тут життя іде не так, як усюди. Здається, ніби знаходишся у іншій країні. Та що там, на іншій планеті! Тут поєднуються найнепоєднуваніші поняття. Коли сидиш у затишній кавярні, здається, що час зупинився, а вийшовши на вулицю, розумієш, що він летить у шаленому темпі, разом із львіськими водіями. Адже дороги хоч і вузенькі та перейти їх протсо неможливо, їх можна лише перебігти.</div> <div>Про архітектуру міста Лева написано вже дуже багато. Та коли бачиш її на власні очі, то забуваєш те, що читав раніше. І знову неймовірні поєднання... Ось стоїть помпезний оперний театр, за якихось п&#8242;ятдесят-сто метрів – квадратна радянська архітектура, а далі будівля банку у футуристичному стилі. Памятається, мысцеві жителі дуже протестували проти банківської новобудови в центрі міста. Але мені здається, що дарма. Львів неможливо зіпсувати. Його можна лише прикрасити.</div> <div>Як дівчину, мене неймовірно вражають шалені розкішні сукну у вітринах весільних салонів. Доречі, останні тут зустрічаються ледь не на кожному кроці. Таке враження, що улюблена справа львівської молоді – одруження. Мені дуже подобається, що у Львові ніхто не дивуватиметься дівчині з дредами на голові та у вишитій сорочці.</div> <div>Львів – казкове місто. Не лише за красою, а й за настроєм, що панує. Є тут і вражаючий ярмарок народних промислів, де не шкода залишити усі гроші, що є в гаманці. Є тут і чудові заклади, схожі на колишні шинки із пишнотілими красунями, що розносять відвідувачам кухлі з пивом. У вихідні вулицями їздять справжні карети, прикрашені квітами. Тоді здається, що спрацювала машина часу. Адже для автомобілів у ці дні рух на центральній вулиці заборонений. А от розця цьковані коні залюбки катають закохані парочки. Є у Львові і справжній палац – колишне помешкання князів потоцьких. Раніше свої стосунки там реєстрували молодята. Мені навіть пощастило побувати на одному з таких весіль. Зараз там проводять одне з найцікавіших львівських дійств – щорічний книжковий форум. Туди зїжджаються книговидавці та книгомани з усієї країни.</div> <div>Яскравим враженням для мене залишаться відвідини львівського цирку, хоч побувала я там уже далеко не дитиною.</div> <div>Ви знаєте, чому я назвала Львів містом божевільних химер? Все дуже просто. Із наступом сутінків усі скульптури, що прикрашають фасади будинків наче оживають. Ось розмовляють між собою двоє хлопчиків, що підтримують старезний балкон, суворо і водночас по-доброму дивиться на тебе львівська „статуя свободи” (навідміну від американської, вона сидить), захопленим, але трохи змученим поглядом проводжають тебе двоє атлантів, що приречені одвічно підпирати головами колони. Здається ось-ось злетять у повітря химери з оперного театру... Стан такої зміненої реальності дійсно межує із солодким божевіллям.</div> <div>Про краєвиди з гори „високий замок” я навмисне нічого не пишу. Їх треба побачити на власні очі.</div> <div>Інколи занятття в університеті закінчуються дуже пізно. І коли крокуєш у напівмороці мармуровими сходами колишнього австрійського сейму, а нині головного корппусу ЛНУ імені Івана Франка, складається враження, що ось-ось з-за колони вирине напівпрозора примара. І ця містична загадковість заворожує.</div> <div>У мене є знайомі, котрі у віці шістнадцяти років покинули все: школу, сімю, рідне місто і вирушили до Львова, що розпочати там своє життя з нуля. Так сильно їх манило це дивовижне місто. Я по-доброму їм заздрю, адже сама на таке, мабуть, ніколи не зважилася б.</div> <div>Явірю, що коли закінчиться моє навчання, я ніколи не забуду Львів і відвідуватиму цю казку хоча б раз чи два на рік. А через кілька років обовязково відвезу туди свою доньку. Я вірю, що вона закохається у Львів так само, як і я.</div> Thu, 21 Jun 2007 11:48:32 +0300 http://dastina.hiblogger.net/1363.html http://dastina.hiblogger.net/1362.html <div>Я кохаю тебе. Більше за життя. Більше за смерть. Я пишу тобі, бо не сила сказати словами те, що я почуваю. Скільки всього довелося мені прожити через тебе. &#160;Ти катуєш мене собою. Катуєш мене МОЇМ коханням. Скільки днів я уже не бачила тебе, не чула твого голосу. Я впевнена: у тебе є інша. Та я не почуваю до неї ненависті. Мені лише жаль її, бо ти зробиж з нею те ж, що і зі мною. Хто-зна скільки ще таких дівчаток, як я, сидять зараз у темряві і пишуть листа Тобі. Та хіба матимуть для Тебе ці зізнання хоч якесь значення? Я знаю, Ти всеодно не читатимеш їх. Але я однаково пишу. Пишу, бо ще жевріє надія на те, що ти зрозумієш, яку помилку вчинив.&#160;Надія на те, що все буде гаразд, буде так, як було колись. А щ&#61448;о було? Щось було? Нічого окрім омряної ілюзії почуттів.&#160;Але я рада, що у мене була хоча б ця омана. Бо вона все ж принесла мені кілька нікчемних хвилин щастя. Ні! Щастя не може бути нікчемним! Воно було чудовим, сонячним, кохинм, Моїм! Що я зробила? За що хтось украв у мене життя? Мене втішає лише те, що колись ця людина теж втратить щастя, втратить Тебе... Бо така твоя природа: ти обираєш собі жертв, а потім змушуєш їх страждати... Мучитись на одинці зі своїми проблемами, своїм сумом і спогадами про Тебе. Я ладна віддати все, щоб стерти з памяті нас. Щоб ніколи тебе не знати. Кажуть час лікує. Я вірю в це. Я знаю, що навіть через багато років згадуватиму тебе, та вже не так. Без суму в очах та тяжкого вантажу на серці. Можливо я навіть жаалкуватиму, що написала тобі все це. Та не зважаючи ні на що я пишу Тобі. Пишу про те, що безмежно кохаю тебе... ненавиджу тебе... і знову кохаю...</div> Thu, 21 Jun 2007 11:47:14 +0300 http://dastina.hiblogger.net/1362.html