Весна

в животі


У пошуках домівки


Як уже де-хто знає, я одного прекрасного дня зібрала манатки та подалася до Києва. Ось я тут уже 5 день. І все було б нічого, якби я нарешті знайшла нормальне житло. Спочатку мене дістали самі посередники, а потім, коли я уже змирилася з їх існуванням і невідємністю, мене просто збісила їх брехня. Розповідаю сьогоднішній випадок. Подзвонила я, розпитую про кімнату, яка коштує 1950 гр. Каже: "ну, звичайно, не євроремонт, але хороша чиста квартира, поряд з метро..." Домовляюся, кажу: "Як знайти?" Відповідає: "з метротвиходьте в сторону макдональдаса, далі йдіть до кишені, там рукою подати." Ну не тупа,га? Звідки, срака-мотика, я знаю з якої сторони від метро макдональдс?????? Добре, знайшла, але ж б****, де кишеня????????? А кишеня, виявляється, ше хвилин 20 ходу звідти. І то ше не кінець, ше метрів 700 до самого будинку. Піднімаємося. Підходимо до дверей і я чую, як там плаче немовля... Думаю, ну всьо, прівет... можна вже йти назад. Але ж цікаво!!! Заходжу. І тут я випадаю просто. Обдертішої халупи я ше не бачила, і то з моїм студентським досвідом (8 квартир)!!! Стіни в туалеті пофарбовані і фарба аж звисає шматками, мало того, вона голубого кольору!!! Кухня, мабуть, 2х2! І ше гірша, як ванна. Кімната теж дай-боже... Словом пішла я звідти геть, бо ж башляти таке бабло за таку халупу - даве наша провінційна жаба. То ж побажайте мені успіху у подальших пошуках.


Відкрити | Комментарів 35

Маленькі столичні відкриття


Дуже люблю щось для себе відкривати, якісь дрібниці, про які я б раніше і не подумала. Наприклад, класно було в дитинстві дізнатися, що земля крутиться сама по собі, а не тому, що по ній ходять люди і крутять її ногами :). Моя недільна поїздка до києва таких відкриттів мені подарувала цілу купу.

1) Український дім - будівля радянського типу. Але з дуже класним інтерьєром в середині.

2) Пиво на хрещатику можна попити всього за 15 гривень ;)

3) Обіцянки - цяцянки, а дастіні- радість. Блогери - рєдіскі! За винятком Інді і Кукусі, про яких далі.

4) В Києві безліч закоханих пар, які цілуються прямо на кожному кроці. Ех, я позаздрила.

5) Інді вищий за мене на цвлу голову, чи ще більше. ))

6) Кукуся, його дружина, дуже класна і така загадкова.  Приємно з вами поспілкуватися і дуже рада була нарешті з вами зустрітися. 

7) Пиво за 8 гривень у пластиковому стаканчику на вокзалі смачніше, ніж за 15 у центрі )

8) офіціанти всі говорять російською. Чого?

А ще, люблю метро :). Провінція я все ж таки :))))


Відкрити | Комментарів 35

Київська депресія...


Я йшла довгим переходом між двома станціями метро: "Хрещатик" і "Майдан незалежності". Щось було не так. Раптом я зрозуміла, що всі люди, які знаходятьсяя в цьому переході йдуть лише мені на зустріч, причому пхаючись і злісно на мене поглядаючи. Я так і не зрозуміла, чому в мій бік не йшло жодної душі...

Дуже часто так буває, коли я асоціюю конкретну ситуацію в данний момент із тим, що відбувається зараз в моєму житті загалом. От і сьогодні в метро так сталося.

Напевно кожен провінційний журналіст більше за все мріє підкорити столицю. Кожен вірить, що він настільки талановитий, що вона, столиця, одразу простелить перед ним червоний килим та вклониться аж до землі. І я вірила. І більш за все страждала через те, що ніяк не можу вирватися з чіпких лапок свого маленького містечка.

Сьогодні приїхала у Київ по справах. Справи завершила дуже швидко і раділа, що маю купу часу. Аж ось, як на зло, в місті не виявилося жодного з моїх столичних друзів. А хто був, у того не вийшло з часом. Я ще не встигла розчаруватися та пішла гуляти містом сама.

Вийшла на станції "Майдан незалежності". 

...Купа народу, всі кудись поспішають, а я стою посеред площі і не знаю куди мені піти. Найбільше розчарував хвалений Глобус. Усі мої "модні" подруги хизуються, що вдягаються лише там. А мене здивували не стільки ціни, скільки якась зайва, роздута напищеність. Хоча таким сьогодні я побачила весь Київ.

І ось іду я тим довгим переходом між станціями метро, де всі йдуть в протилежний бік, і розумію, що коли все ж переїду до Києва, то таким буде все моє життя. Принаймні перший рік так точно.

А потім сиділа в привокзальному кафе на третьому поверсі і споглядала київські краєвиди. Стільки будинків натикано один біля одного і ніякої цілісності між ними нема. Як і між людьми, кожен сам за себе. Як можна так жити?

П.С.: Це була перша моя поїздка в інше місто, де я не зробила жодного фото. Мені просто не хотілося.

П.С.С.: Пробачте за розірваність думок, так на мене вплинула СТОЛИЦЯ.


Відкрити | Комментарів 56



Шарики

Бандерштат!

 Бандерштат



Рекомендую


Реклама

Тут може бути ваша реклама!


Волшебный шар

Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


Зміст сторінки

Мітки

ОБОЗ.ua